Що це за день?
Незамінний продукт для приготування плову, ризотто, супів, паельї, різних закусок, оцту, вина, десертів та ще безлічі страв і напоїв — це, звісно, рис. І якщо для європейців рис — це просто один з багатьох їстівних злаків, то для більш ніж половини населення світу, включно з усіма мешканцями Східної та Південно-Східної Азії, він є основним у харчуванні — в цих краях стравами з рису харчуються двічі або тричі на день. Не дивно, що споживання рису сформувало особливу культуру, а його виробництво має неабияке значення для економіки багатьох держав. Звісно, люди не змогли обійти своєю увагою цей поширений і водночас унікальний за властивостями продукт, тому заснували Всесвітній день рису (World Fried Rice Day), який щороку відзначається 20 вересня.
Як виникла ідея відзначати Всесвітній день рису?
Суперечки щодо походження рису серед археологів і ботаніків тривають давно, проте найпоширенішою є думка, що вирощувати цю культуру почали в центральних областях Китаю, вздовж берегів річки Янцзи. На користь цієї версії свідчать унікальні рисові зерна віком 7000 років, знайдені на цій території. З Китаю злак потрапив до Індії, Індонезії, Кореї і Японії, а пізніше про нього дізналися європейці і мешканці Північної та Південної Америки.
Зерно, що росте навіть у воді
Рис — це трав’яниста рослина, висотою до 1,2 метра, з порожнистим стеблом і вузьким листям та мичкуватою кореневою системою. Волоть, або суцвіття, складається з колосків, у яких визрівають зерна. Сорти рису дуже різняться щодо форми та ваги волоті, а також щодо продуктивності рослини. Рисові зерна бувають білого та бежевого кольорів і досягають в довжину до 1 сантиметра. В основному рис культивують в умовах тропічного та субтропічного клімату — ця рослина потребує дуже великого обсягу сонячного світла та вологи, тому рисові поля зазвичай розташовані у заплавних дельтах річок та на прибережних рівнинах.
Висаджують рис перед початком дощового сезону, найчастіше розсадним способом — саджанці розміром у кілька сантиметрів стійкіші до хвороб та бур’янів, ніж зерна. В більшості країн-виробників сівба відбувається вручну, тому це досить важка робота — селяни ходять босоніж по полю, вкритому рідким мулом, і певним чином розкидають саджанці. Збирають врожай так само, як і тисячі років тому — за допомогою серпа. Зрізані стебла обмолочують, зерна просушують та продають для подальшої обробки. Лише в розвинутих країнах, зокрема, в Японії, процес вирощування та збору цієї культури майже повністю механізовано.
Легенди Китаю про рис
Китайці мають багато легенд про рис. За однією з них, цей злак з’явився після великої повені, яка знищила всі посіви. Саме тоді в поселення прийшла собака, до хвоста якої був прив’язаний рисовий колосок. Люди почали сіяти зерно, що могло рости навіть у воді, і врятувалися від голодної смерті.
Інша легенда розповідає, що рис подарував китайцям Жовтий імператор, також відомий як «Батько зерна».
Подорож рису до Європи
Люди неазійського походження досить довго нічого не знали про рис. Цю культуру не вирощували в Давньому Єгипті, немає згадок про неї і в Біблії. Лише в IV столітті до нашої ери з’явилася перша згадка про рис, яка належить Александру Македонському. До речі, батьківщиною цього злаку він називав не Китай, а Індію. Загалом в античній культурі місця для рису не було — греки та римляни віддавали перевагу іншим зерновим. Лише завдяки арабським завойовникам у VIII столітті рис потрапив до Іспанії, звідти — до Італії та Франції і таким чином поширився серед народів Європи та решти світу.
Першими вирощувати рис в європейських умовах спробували італійці, хоч і не були достатньо обізнані з технологією. На відміну від китайських селян, що запускали на рисові поля рибу, яка поїдала личинки комах та паростки бур’янів, середньовічні європейці просто затоплювали ділянки землі і висівали рис. В результаті там масово плодилися комарі, особливо малярійні, та й врожаї були дуже низькими. З культивуванням не склалося, тому рис, імпортований з Азії, став предметом розкоші нарівні з китайським шовком та спеціями.
У XVIII столітті морські торговельні компанії почали доставляти рис з європейських колоній. Популярність страв з цього злаку зростала — після колонізації Індії каррі з рисом припало до смаку британцям, а до Нідерландів з індонезійських плантацій прийшла традиція «рийстафелю» — «рисового столу», тобто цілого комплексу індонезійських страв, об’єднаних великою порцією рису.
Смажений рис
Хоч з рису готують безліч наїдків, саме смажений рис став приводом для встановлення Всесвітнього дня рису. Смажений рис — це страва з вареного рису, який обсмажують на пательні разом з іншими складовими — будь-яким м’ясом, морепродуктами, яйцями та овочами. Смажений рис є національною стравою Індонезії та Малайзії, а також він дуже популярний у всій Східній та Південно-Східній Азії. Страва має безліч варіацій на будь-який смак та півтори тисячі років історії — перші згадки про неї датуються VI століттям. Вважається, що смажений рис вигадали китайці як спосіб повторного використання залишків вареного рису.
Тож саме цю оригінальну страву обрала для проведення «кулінарного марафону» компанія Benihana, провідний американський оператор ресторанів теппаньякі та суші в японському стилі. 20 вересня 2018 року в двох великих ресторанах мережі було розпочато благодійну акцію — кухарі безперервно готували протягом 42 годин, а в результаті 576 порцій смаженого рису безкоштовно отримали люди з низьким рівнем доходів у Чикаго і 560 порцій — у Нью-Йорку. Це кулінарне досягнення було занесено до Книги рекордів Гіннеса, а 20 вересня відтоді відзначається як Всесвітній день рису.
Почитайте історію виникнення події та дізнайтеся з якими продуктами найкраще поєднувати зернобобові.
Всесвітній день рису в історії
1960
Створено Міжнародний науково-дослідний інститут рису зі штаб-квартирою у Філіппінах.
1964
В США відкрився перший ресторан Benihana. Зараз ця мережа налічує понад 70 закладів громадського харчування, більшу частину меню яких складають страви з рису.
1988
Винайдено перший сорт генетично модифікованого рису, який містив вітамін А.
2004
Цей рік був оголошений ООН Міжнародним роком рису — з метою підкреслити значення цієї культури як основного продукту харчування для половини населення світу.
2015
Кухарі з китайського міста Янчжоу встановили світовий рекорд, приготувавши найбільшу порцію смаженого рису з креветками, гребінцями, овочами, курятиною, шинкою та яйцями — страва важила 4 тони 192 кілограма.
2018
Мережею ресторанів Benihana було засновано Всесвітній день рису.
Часті Питання та відповіді про Всесвітній день рису
Які сорти рису найбільш популярні?
Серед 40 тисяч видів найбільш відомими є: рис «арборіо» — крохмалистий та придатний для ризото; «басматі» — довгозернистий і ароматний сорт, ідеальний для плову; «жасмін» — з горіховим смаком, вираженим ароматом, підходить для більшості страв; «валенсія» — круглий, схожий на маленькі перлини, добре всотує соуси та підходить для паельї.
Чи вирощують рис в Україні?
Так, культивувати рис на українській землі почали ще в 30-х роках минулого століття. До 2014 року вітчизняне виробництво, включаючи рисові агросистеми в Криму, забезпечувало 70% потреби українців у цьому продукті. На поточний момент, рис, вирощений на Херсонщині, Одещині та Миколаївщині, складає лише 33% від необхідного обсягу, а решту Україна імпортує з країн Азії.
Що являє собою популярний у здоровому харчуванні дикий рис?
Дикий рис, попри свою назву, не є рисом — це зерно іншої болотної рослини, далекої родички рису, яка росте в Китаї та в Північній Америці. Дикий рис не піддають механічній обробці і тому він зберігає більше вітамінів та клітковини.
Які країни є найбільшими в світі виробниками рису?
Рис вирощують понад 100 країн світу, а найбільшими експортерами рисового зерна є Китай, Індія, Індонезія, Бангладеш, В’єтнам і Таїланд.
В чому полягає різниця між білим та коричневим рисом?
Ці види рису можуть виготовлятися з одного сорту, а різняться вони ступенем обробки — якщо в коричневого рису видалено тільки зовнішню оболонку зерна, то для виробництва білого процес очищення продовжується, видаляються всі оболонки та зародок зерен, також вони певним чином шліфуються. Відповідно, коричневий рис має багатший склад і трохи калорійніший, ніж білий.
Як відзначати Всесвітній день рису?
Українці, як і більшість людей у світі, полюбляють рис, тому це справжня нагода зібрати всію родину за обідом чи вечерею, при цьому головною окрасою столу обов’язково має бути одна чи кілька страв з рису. Щоб надихнутися кулінарними ідеями, цікаві рецепти легко знайти на сторінках Інтернету.
За бажанням можна навіть спробувати втілити концепцію «рисового столу», адже рис прекрасно поєднується з різними продуктами і тому з ним можна приготувати все меню — від закуски до десерту. Якщо ж на кухонний клопіт бракує часу, не біда — маємо гарний привід відвідати хороший ресторан, бажано східної чи азійської кухні. Там завжди є можливість замовити оригінальні рисові страви та водночас здивувати й порадувати свої смакові рецептори.
У Всесвітній день рису доречно поділитися інформацією про це свято з друзями та знайомими, а також у соціальних мережах. Веселою та смачною обіцяє бути й тематична вечірка на честь рису — приміром, можна разом зі всією компанією приготувати велику пательню зі смаженим рисом або запропонувати кожному гостю принести з собою улюблену страву, а потім насолодитися різноманітними смаками цього універсального продукту.
Чому ми любимо цей день?
Це свято — приємна подія для багатьох людей, які полюбляють страви з рису. Рис дуже просто готувати, коштує він порівняно недорого, при цьому має високі поживні якості. Перелік способів приготування теж чималий — рис варять, готують на пару, запікають, смажать і в результаті отримують різні смакові відчуття.
Крім того, рис легко засвоюється, є чудовим джерелом енергії, адже на 77% складається з вуглеводів. Також рис багатий на вітаміни групи В, вітамін Е та калій, а коричневий рис та рис басматі мають низький глікемічний індекс і не сприяють збільшенню ваги чи розвитку цукрового діабету. До того ж алергія на рис — доволі рідкісне явище, тому цей злак є альтернативою для тих, хто має алергію на пшеничний білок глютен.
Дехто вважає рис продуктом з нудним та неяскравим смаком, але кухарі всього світу добре знають, що він прекрасно відтінює інші смаки та аромати — від простого насіння кунжуту до вишуканих інгредієнтів страв високої кухні. А в поєднанні з інтенсивно солоними та гострими азійськими продуктами рис виступає як нейтралізатор, забираючи на себе надлишок солі та гостроти і таким чином гармонізує загальний смак страви.
Головна ж заслуга рису полягає в тому, що він забезпечує достатньою кількістю харчів населення багатьох країн, особливо незаможних. Для них, без перебільшення, наявність рису означає саму можливість життя, адже в Азії на рис припадає 70% від щоденної кількості калорій, спожитих людьми.
