30 вересня - День грязелікування

 

Кожного року 30 вересня проходить День грязелікування. Застосування грязі в лікувальних та косметичних цілях можна відстежити ще у XVI столітті, в епоху Відродження. Тодішні лікарі обмащували хворих у лікувальну грязь, а потім відправляли у ванну, щоб змити. Маніпуляції з грязями в лікувальних цілях стали настільки повсюдним, що технологію часто використовували навіть для тварин.

Вдосконалення процедури продовжувалось в XIX та XX століттях, процес був доопрацьований. Зараз грязі застосовуються у сучасних спа-салонах та лікувальних курортах всього світу. 

Найбільш популярні грязелікарні:

• Анхіало (Поморіє, Болгарія), на березі Поморського озера.
• Сірчані грязі Терме ді Сірміоне, Італія.
• Хаапсалу в Естонії.
• Сапропелеві грязі в Румунії, озеро Текіргіол.

Застосовуються грязі різного складу здебільшого для лікування хвороб шкіри, ревматизму, хвороб дихальних шляхів, кісток, суглобів.

Джерело

30 вересня - День «Врятуйте коалу».

 

30 вересня в багатьох країнах світу проводиться День «Врятуйте коалу» або Save the Koala Day.

День «Врятуйте коалу» в історії

Цей день започаткував Австралійський фонд коал (AKF) у межах своєї кампанії «Місяць порятунку коал», який тривав увесь вересень. Фонд почав свою діяльність у 1986 році як Австралійська асоціація коал, яку заснували два ветеринари. Головна мета фонду – врятувати диких коал, зберігши їхні місця проживання.

Коали складають важливу частину дикої природи Австралії, але ці тварини знаходяться на межі зникнення. Всесвітній фонд дикої природи опублікував дані, згідно яких коали можуть зникнути з планети вже через 30 років.

Мета події

Мета Дня «Врятуйте коалу» – підвищити обізнаність людей про ризики, які загрожують існуванню цих тварин, та зібрати кошти, які необхідні для продовження боротьби та довгорічного збереження ареалів проживання коал. У цей день Фонд організовує ярмарки, де продаються наліпки, сувеніри, подарунки та інші предмети з коалами. Отримані гроші йдуть на допомогу пухнастим звірята.

Джерело

28 вересня - Європейський день грибів (четверта субота вересня)

 

Четверта субота вересня – день святкування Європейського дня грибів (або Європейського дня дії щодо грибів). Подію присвячено користі цих організмів для людини та природних екосистем.

Вперше свято відзначили в 2016 році. Експертами було обрано найкращий їстівний гриб, титул якого присвоїли Польському грибу (Imleria badia). Після цього організатори щороку присвячують день одному із видів, який наприкінці отримує нагороду.

Цікаві факти про гриби

• Існують унікальні види грибів, які використовуються у виготовленні антибіотиків.
• Дріжджі та пліснява також належать до грибів. Вони здані впливати на склад землі, що особливо важливо для родючості рослин та дерев.
• Приблизно 2 мільйони видів грибів існує на планеті, однак лише 5% з них вивчено науковцями.
• Існують хижі гриби, які вміють ловити та перетравлювати комах.
• Найдорожчий гриб у світі – трюфель. Він коштує більше 4 тисяч євро за кілограм.
• Близько 30 видів цих організмів вміють світитися.

Джерело

27 вересня - день дудла

Що це за день?

Щороку у визначену організатором пʼятницю вересня відзначається День дудла (Doodle Day). Цього дня відомі люди у сфері музики, кіно, спорту, мистецтва беруть в руки олівці, фарби, ручки та роблять цікаві тематичні замальовки. Пізніше ці нариси протягом трьох днів продаються на аукціоні eBay, а зібрані в результаті цього заходу кошти ідуть на дослідження важкої хвороби епілепсії та розробки методів боротьби з нею. Також грошову підтримку отримують люди, хворі на епілепсію. Ці вересневі заходи відбуваються щороку. Перший день дудла відбувся в 2004 році.

Як виникла ідея відзначати День дудла?

Саме слово «дудл» (каракулі) виникло ще в 17 столітті та вказувало на простаків чи дурнів. Вчені-етимологи вважають, що англійське слово «dudl» походить від німецького «Dudeldop» – простак, а дієслово «dudl» у 17 столітті мало значення, яке говорило саме за себе – «обдурити». Сьогодні це слово використовуються для політиків, які давали багато обіцянок, проте нічого не зробили для своїх виборців. Від цього і з’явилося дієслово «doodle», тобто «нічого не робити».

Що таке дудл?

Скетчі, дудли, дудлики… Простими словами – замальовки. Слово «дудл» (doodle) з англійської мови перекладається як «замальовки на полях», «каракулі». Малюнки у стилі дудл мають свої характерні ознаки – простота, обводи однакової товщини, смішні мультяшні образи. З іншого боку тут відсутні витончені лінії, які використовуються у скетчах.

Doodle (Дудл) також — це логотип пошукової системи Google, стилізований з нагоди якого-небудь свята або події. Вже більше 4000 дудлів створили художники корпорації за весь час. При натисканні на дудл можна потрапити на відповідну сторінку пошуку із запитом про подію або свято. Над створенням святкових логотипів працює ціла команда талановитих художників (дудлерів) та інженерів. Мета – зробити сторінку пошукової системи яскравішою, порадувати користувачів.

Ще одне значення цього слова – каракулі. Це замальовка зроблена людиною у той час, коли вона зосереджена на іншому. Наприклад, смішні картинки, замальовані під час нудної конференції. Зображення досить прості, вони можуть мати певне значення, чи складатися з абстрактних образів та ліній. Подібне малювання часто асоціюється з картинками малюків, які через нестачу зорово-моторної координації та дитяче розуміння не можуть робити замальовки в межах конкретного лінійного мистецтва. Попри це, подібні витвори можна побачити в роботах дорослих, які роблять зарисовки від нудьги. Це малюнки зроблені учнями на полях, які нудьгують на уроці, або замальовки під час довгих зустрічей та телефонних розмов.

В популярних дудлах можна зустріти карикатури колег, товаришів, вчителів, героїв фільмів, виконані у комічний анімаційний спосіб. Також можна «дудлити» пейзажі, геометричні фігури та цікаві сценки.

Як дудлінг впливає на загальний розвиток людини?

У журналі «Прикладна когнітивна психологія» була опублікована наукова стаття, в якій говориться про користь замальовок для розвитку пам’яті. Коли людина зосереджена на малюванні, це допомагає їй більше зосередитися на конкретному предметі, а її увага не розсіюється на сторонні теми та мрії. Дослідження провів професор Школи психології Плімутського університету Джекі Андрейд. Результати стали приголомшливими: група людей, що малювали, запам’ятовували на 30% більше інформації, ніж та група, що не малювала.

Зарисовки покращують розуміння. Так, візуалізація інформації дозволяє краще зрозуміти досліджуваний матеріал. Під час малювання залучаються частини мозку, які покращують обробку інформації. Саме тому, малювання є ефективним інструментом для глибшого розуміння та запам’ятовування.

Окрім цього, дудлінг допомагає знімати розумову напругу та стрес. Тому недарма малювання є частиною арт-терапії, яка дозволяє неспокійній людині зупинитися, зосередитися на конкретному предметі та заспокоїтися.

Відомі дудлери.

Рабіндранат Тагор – ще одна відома постать, що захоплювалась дудлінгом. Відомий бенгальський та індійський письменник, поет, драматург, композитор, лауреат Нобелівської премії робив цікаві кумедні замальовки у своїх рукописах.

Проте «каракулями» захоплювалися не тільки поети та письменники, хист до малювання виявив і відомий математик Станіслав Улам, який робив замальовки, нудьгуючи на довготривалих математичних конференціях. І не дарма, адже саме так з’явилася спіраль Улама для зображення простих чисел.

Як відзначати День дудла?

Попри цікаву історію дудлінга, мета свята – не просто зробити красиву зарисовку. Потрібно, щоб малюнок купили, а зароблені гроші були витрачені на добродійність. Щоб з користю провести цей день, рекомендуємо зробити наступні кроки:

Зробити замальовку – портрет, пейзаж, зображення улюбленого кіношного чи мультиплікаційного героя тощо.

Розмістити її на продаж. Наприклад, відомі особистості розміщують свої витвори на торговому майданчику eBay.

У випадку успішного продажу зробити пожертвування на лікування хворих.

Таким чином ви не тільки цікаво проведете час, оціните свої навички малювання, але й допоможете тим, хто потребує допомоги.

Джерело

26 вересня - Всесвітній день моря (останній четвер вересня)

 

Всесвітній день моря (World Maritime Day) привертає увагу населення до екології морського середовища, захисту біологічних ресурсів, безпеки перевезень на суднах та човнах. Дата події залежить від року та країни, але, зазвичай, проводиться в останній четвер вересня.

Всесвітній день моря заснований ООН за сприяння спеціального підрозділу IMO (Міжнародної морської організації) з метою вшанування внеску морської промисловості в світову економіку. Сфера діяльності IMO зосереджується на таких областях, як безпека, екологічні проблеми, правові питання, технічне співробітництво, морська безпека та ефективність судноплавства. Глобальне свято вперше відзначили 17 березня 1978 року. 

Упродовж історії люди розуміли, що міжнародні правила, яких дотримуються багато країн світу, можуть покращити безпеку моря. Всесвітній день моря вшановують у багатьох країнах світу (Австралія, Канада, США, Україна тощо), морські організації та профспілки проводять симпозіуми. У навчальних закладах організовують поїздки до морських музеїв.

Джерело

26 вересня - Всесвітній день здоров’я довкілля

Що це за день?

26 вересня офіційно відзначають Всесвітній день здоров’я довкілля (World Environmental Health Day). Його почали відзначати в 2011 році в Індонезії. Під час першого святкування студенти виконали гімн свята, музику та слова до якого написали самі. 

Через рік цю подію почали відзначати в багатьох країнах Європи та Африки. Воно несло позитивний характер щодо чистоти довкілля. Люди самі виходили на прибирання парків, скверів, вулиць. З 2013 року до святкування приєднались США, Канада, Австралія, Азія та Великобританія.Мета цієї події – розв’язання проблем із забрудненням навколишнього середовища та прийняття відповідних рішень.

Ця проблема завжди є актуальною. Для покращення стану довкілля активісти звертаються за допомогою до громадськості. Кожен охочий може взяти участь, щоб покращити стан довкілля.

Як відзначати Всесвітній день здоров’я довкілля?

У цей день проводяться мітинги, озеленення міста, вуличні концерти та спільне прибирання території. Всі ці заходи сприяють відновленню нормального стану довкілля.

Джерело

25 вересня - Всесвітній день мрії

 

Що це за день?

Мрії — це яскраві образи в нашому внутрішньому світі, що сприймаються як реалістичні й фантастичні, недосяжні або цілком можливі для втілення. Кажуть, що історія людства є історією великих мрійників, адже відкриті материки, доленосні винаходи, геніальні твори мистецтва — все це починалося з мрій, які спершу здавалися дивними чи нездійсненними. Сучасна психологія визнає, що мріяти корисно — це дозволяє людині наповнюватися позитивними емоціями та моделювати бажаний варіант свого майбутнього, тому процес мрій часто включають до практик психотерапії та курсів особистісного розвитку. Також існує свято, яке називається Всесвітнім днем мрії (World Dream Day) — його щороку відзначають 25 вересня.

Як виникла ідея відзначати Всесвітній день мрії?

Досліджень, присвячених мріям, небагато, та й почалися вони лише в минулому столітті, тому про цю людську здатність нам відомо передусім з власного досвіду — кожна людина хоча б раз про щось мріяла. З наукової точки зору, мрія — це емоційно забарвлений образ бажаного майбутнього, який має суб’єктивну значущість та цінність для людини.

Довгий час мрії сприймалися психологами негативно — їх вважали безплідними фантазіями та мало не проявом звичайних лінощів. На щастя, зараз професійна думка щодо мрій змінилася на протилежну, а з біографій відомих вчених, винахідників, митців та політичних діячів ми дізнаємося, як мрія виявлялася двигуном для відкриттів та соціальних досягнень.

Пристрасним мрійником був визнаний геній Леонардо да Вінчі. Його картини, фрески, всі технічні винаходи стали реалізацією мрії про людську досконалість. Наприклад, бажання літати, наче птах, спонукало Леонардо до створення прототипів парашута та дельтаплана, а мрія ходити по воді, як це робив Христос, допомогла з’явитися ідеї водних лиж та водолазного костюма.

Відомі мрійники

Здатність концентруватися на завданні — важлива навичка, і багато хто вважає її секретом успіху. Але пильна увага до проблеми не завжди призводить до результату, натомість «прозріння» часто настає тоді, коли мозок «літає у хмарах». Наприклад, Ейнштейн створив теорію відносності після того, як дозволив своїм думкам відволіктися від суті задачі. Та й сама ідея цієї теорії виникла в Ейнштейна тоді, коли він ще підлітком мріяв про мандрівку разом із сонячним променем на край Всесвіту.

Легендарний винахідник Нікола Тесла в інтерв’ю, опублікованому в 1921 році журналом «American Magazine», розповів, що завдяки унікальній здатності мріяти та візуалізувати йому не потрібні креслення й моделі — винаходи одразу оживають в його уяві. Завдяки мрійнику Теслі люди отримали чимало корисних відкриттів та приладів, а ось над його невтіленою мрією про бездротову передачу енергії на великі відстані науковці працюють досі.

«Всі мрії можуть стати реальністю, якщо нам вистачить сміливості втілити їх у життя» — це слова Волта Діснея. Творець прекрасних мультфільмів відзначався унікальною рисою — будь-яку проблему він розглядав з точки зору трьох різних особистостей: мрійника, реаліста та критика. Цікаво, що першим Дісней «вмикав» саме мрійника, і в цьому стані придумував якомога більше ідей — чим божевільнішими вони здавалися на перший погляд, тим успішнішими зрештою виявлялися.

Відомим на увесь світ завдяки мрії судилося стати й Мартіну Лютеру Кінгу, проте цей чоловік мріяв не про відкриття в науці чи творчості, а про відміну расової сегрегації на півдні США. На початку 1960-х років Кінг неодноразово потрапляв до в’язниці через організацію мирних демонстрацій, а 28 серпня 1963 року взяв участь в історичному «Марші на Вашингтон», що зібрав понад 200 тисяч людей різних рас і національностей. Того дня Мартін Лютер Кінг виступив з промовою «Я маю мрію». Емоційність та пророча сила цього виступу у великій мірі сприяли прийняттю в державі Закону про громадянські права 1964 року.

Озіома Егвуонву

Ініціатива заснування Всесвітнього дня мрії належить американці Озіомі Егвуонву. Ця жінка є відомою письменницею, ораторкою, викладачкою та експертом з корпоративної культури і людського потенціалу. Озіома займає посаду генерального директора міжнародної консалтингової компанії «BurnBright International», яка допомагає людям і підприємствам розкривати свій потенціал, а також є директором ініціативи «Rising Women Rising world» — асоціації жінок, які беруть на себе відповідальність за розбудову світу.

В якості експерта Озіома Егвуонгву консультує широке коло клієнтів — уряд, великі світові компанії зі списку Fortune 500, некомерційні організації, освітні установи, власників малого бізнесу та засновників стартапів, а також окремих персон щодо розвитку лідерських якостей та досягнення найвищих результатів. У 2012 році, викладаючи свій курс студентам Колумбійського університету, жінка вирішила заснувати Всесвітній день мрії, аби таким чином розширити можливості людей щодо втілення в реальність важливих для них ідей та бажань. Відтоді щороку 25 вересня ми маємо незвичайне свято — день, коли мріяти не тільки не шкідливо, а навіть необхідно.

Всесвітній день мрії в історії

1963

Мартін Лютер Кінг виступив зі своєю відомою промовою «Я маю мрію».

2009

Неврологічні дослідження, проведені в США, виявили, що мрії складають 50% від загальної кількості думок середньостатистичної людини.

2012

Озіома Егвуонву заснувала Всесвітній день мрії.

2013

Всесвітній день мрії став партнером ініціативи ООН «Мій світ 2013».

2014

Озіома Егвуонву провела брифінг ООН, під час якого оголосила тему Всесвітнього дня мрії. Того року вона звучала як «Різні мрії» і означала заклик до людей ділитися своїми мріями для індивідуальних та колективних позитивних змін.

Часті Питання та відповіді про Всесвітній день мрії

Які типи мрій існують?

Дослідники поділяють людські мрії на два типи: мрію-гру та мрію-план. Перша в основному характерна для дітей та підлітків, вона часто буває заснована на фантазіях, і тому самі мрійники усвідомлюють її нереальність. Але при цьому в половини людей мрія-гра з віком переходить у мрію-план, тобто в цілком реальний орієнтир чи проєкт.

Чи залежить здатність мріяти від віку людини?

Психологи вважають, що діти починають мріяти у віці 5 – 6 років, оскільки саме тоді формується вміння ставити перед собою мету і досягати її, а також виникає потреба складати план дій та вживатися в майбутні ролі. Найактивнішими мрійниками є молоді люди, а в зрілому та похилому віці ми виявляємо меншу схильність до мрій, тому що майбутнє стає для нас дедалі більш передбачуваним та реалістичним.

На скільки часу в середньому людина «відключається» від зовнішніх подразників, поринаючи у мрію?

Зазвичай нам здається, що ми замріялися на кілька хвилин, але насправді цей проміжок часу ще коротший — в середньому він становить 14 секунд. Втім, цього вистачає, щоб мозок трохи відпочив або згенерував несподівану ідею.

Чи пов’язана здатність мріяти з рівнем інтелекту?

Дослідження, яке було проведено в Технологічному інституті Джорджії у США, показало, що зв’язок між мріями та інтелектом існує. Ті учасники експерименту, які часто відволікалися на мрії, мали кращі результати в тестах IQ та більш розвинуті творчі здібності в порівнянні з переконаними реалістами й прагматиками.

Як відзначати Всесвітній день мрії?

Цій події присвячено окремий сайт в Інтернеті — worlddreamday.org. Там можна найти безкоштовну інформацію щодо місць проведення святкових заходів, щоправда, України в переліку країн та міст, які вже долучилися до цього руху, поки що немає. Але це не завадить всім охочим українцям відзначити Всесвітній день мрії, бо насправді це не потребує особливих умов та зусиль.

25 вересня слід виділити трохи часу для того, щоб зосередитися на своїй мріях, цілях та ідеях, які можуть змінити життя, покращити стосунки чи вдосконалити бізнес. Деяким людям буває важко визначитися щодо своєї головної мрії, тому для них це гарна нагода краще пізнати себе та свої найзаповітніші бажання.

Дивно, але психологи й езотерики разом сходяться на думці, що записані на папері мрії збуваються з більшою вірогідністю, ніж ті, що існують виключно в нашій уяві. Тому цього дня варто записати свою мрію – обов’язково з усіма подробицями, такими як кольори, запахи, форми, відчуття.

Тим, хто володіє художніми здібностями, можна намалювати бажану подію. «Матеріалізована» на аркуші мрія стає для людини своєрідною декларацією намірів, особливо якщо під цим імпровізованим документом поставити свій підпис. Для тих, хто мріє оволодіти певною професією, Всесвітній день мрії — чудовий привід зробити перший крок в цьому напрямку, наприклад, написати перший розділ давно задуманої власної книги.

Ще більшу мотивацію та натхнення для здійснення своїх мрій ми отримуємо тоді, коли ділимося ними з іншими людьми. Якщо хоча б від когось відчувається віра та підтримка, це додає сміливості й енергії в досягненні мети. Не менш приємно зі свого боку теж підтримати чиюсь мрію, тим більше що завдяки Інтернету зробити це дуже просто, наприклад, поділившись надихаючим авторським контентом з друзями.

Джерело

24 вересня - Міжнародний день караванника

 

Що це за день?

Слово «караван» найчастіше асоціюється з вервечкою навантажених верблюдів, які долають довгий шлях через спекотну пустелю до потрібного пункту призначення. Проте караванами вважають ще й колони з будь-яких наземних транспортних засобів або кораблів, а людей, що координують рух цих караванів, називають каравановожатими або караванниками. Представникам цієї доволі рідкісної професії присвячено окреме свято — Міжнародний день караванника (International Day of Caravan), який щороку відзначають 24 вересня. Подію заснувала Міжнародна асоціація з координації вантажних операцій, яка дбає про безпеку та ефективність національних і міжнародних вантажних перевезень всіма видами транспорту.

Як виникла ідея відзначати Міжнародний день караванника?

В давнину подорожувати разом було набагато безпечніше, тому купці, мандрівники та паломники, яким необхідно було пройти через пустелю або іншу місцевість з несприятливими умовами, збиралися в групи, що отримали назву караванів. На території Азії та Африки вантажі караванів зазвичай везли верблюди — ці в’ючні тварини дуже сильні, витривалі та пристосовані до клімату пустелі. Інколи верблюдів запрягали у вози (так робили торговці чаєм в деяких районах Китаю та Монголії), але найчастіше ношу розділяли на дві частини і закріплювали по обидва боки верблюжої спини.

В особливо спекотну погоду та в довгих мандрівках кожен з верблюдів віз до 160 кілограмів вантажу, а на коротших маршрутах та в прохолодніший сезон погоничі могли нав’ючувати на тварин по 450 кілограмів ноші. Перевозили на верблюдах і пасажирів — для цього існували спеціальні кошики, які підвішували з боків верблюда.

Особливості караванів

Через носове кільце кожної тварини пропускали мотузку і прив’язували її до сідла верблюда, який ішов попереду — таким чином формувалися групи від 6 до 40 верблюдів, що були з’єднані між собою. Інколи такі групи розташовували в три або чотири ряди, а інколи караван рухався однією довгою вервечкою.

Залежно від потрібної швидкості руху та небезпеки маршруту обиралася й кількості верблюдів. Завжди великими були каравани мусульманських паломників, які прямували з Каїру та Дамаску в Мекку і налічували 10 тисяч верблюдів. Також величезними були каравани, що йшли через Сахару з вантажами солі — в них могло бути до 20 тисяч в’ючних тварин.

Час руху караванів визначався наявністю на шляху води та пасовищ, а для паломників — потрібною датою прибуття до святих місць. В середньому каравани долали від 3 до 5 кілометрів на годину і рухалися протягом 8 – 14 годин на добу. В дуже спекотну пору рух переносили на нічні години, а вдень люди й тварини відпочивали. За можливості зупинялися в караван-сараях — огороджених міцними стінами фортецях, розташованих на основних торговельних напрямках.

Попри те, що відкриття морських шляхів з Європи в інші частини світу частково призвело до занепаду деяких караванних маршрутів (таких як Великий Шовковий шлях), частина з них процвітала аж до XIX століття. Потім через розвиток автомобільного та залізничного транспорту далекі караванні маршрути зникли, але на місцевому рівні, особливо в тих регіонах, де бракує інших засобів перевезення, вони досі використовуються.

Морські каравани

Морські каравани початково створювалися для захисту від піратів і могли мати в складі один або кілька військових кораблів, проте це не було обов’язковою умовою. Наприклад, морські каравани Венеційської республіки складалися лише з торговельних суден, але вони мали гармати та іншу зброю на борту.

Міжнародна асоціація з координації вантажних операцій

Міжнародну асоціацію з координації вантажних операцій було засновано в 1952 році з простою метою — розповсюдити досвід Другої світової війни щодо логістичних операцій комерційного характеру. Згодом завданням асоціації було визначено сприяння безпеці та ефективності вантажних перевезень всіх видів, а неурядовий статус дозволяє їй мати представництво в національних і міжнародних агенціях, надавати консультації та здійснювати публікації щодо передового досвіду в глобальному ланцюгові вантажних перевезень.

Вільям Адамс

Саме Міжнародна асоціація з координації вантажних операцій заснувала в 1995 році Міжнародний день караванника, обравши для нього дату 24 вересня. Цього дня в далекому 1564 році народився Вільям Адамс — відомий британський мореплавець та караванник. В 12 років він вже був помічником на будівництві кораблів для торговельного флоту, а в 24-річному віці, під час вторгнення іспанської армади, став капітаном корабля постачання для британського флоту. В 1598 році в якості лоцмана Адамс відправився з голландським морським караваном до берегів Ост-Індії, але судна дуже постраждали від шторму, тому кораблю, на якому перебував Адамс, довелося кинути якір коло узбережжя японського острова Кюсю.

На той час це було перше європейське судно, що досягло Японії, тому представники влади вели довгі розмови з Адамсом та іншими членами команди щодо політики, релігії та технологій. Японський сьогун, вражений знаннями Адамса про кораблі й суднобудування, призначив чужоземця своєю довіреною особою.

Мореплавцю подарували маєток, але заборонили повертатися до Англії. Адамс керував будівництвом кораблів західного типу, надсилав від імені японської влади запрошення британським та голландським купцям, а також допоміг збудувати англійську фабрику на острові Кюсю. Помер Вільям Адамс в Японії у 1620 році, а незвичайна історія його життя досі надихає письменників та кінорежисерів.

Як відзначати Міжнародний день караванника?

Звісно, каравани для більшості з нас — це екзотика, але зважаючи на більш сучасне значення цього поняття, 24 вересня слід обов’язково привітати тих людей, чия професійна діяльність пов’язана з рухом караванів — це можуть бути моряки або водії різноманітних автоколон, в тому числі й водії-далекобійники.

Хоч насправді проводити каравани — це складне й відповідальне заняття, для широкого загалу воно видається передусім сповненим романтики та пригод. Недаремно довгий і небезпечний шлях каравану часто стає фоном подій у фільмах, тож у Міжнародний день караванника можна розважити себе переглядом однієї з подібних кінострічок. Любителі літератури можуть знайти чимало книг, зазвичай історичного чи пригодницького жанру, де сюжет побудовано на подорожі каравану.

Все, що пов’язано з караванами, особливу зацікавленість викликає у дітей, тому цього дня варто розповісти їм щось нове — наприклад, про пустелю Сахару, перехід якої міг тривати для караванників кілька місяців, або про Великий Шовковий шлях, завдяки якому змінювалася світова історія.

Чому важливий цей день?

Здавна каравани були єдиним порівняно безпечним способом подорожувати на великі відстані й таким чином зв’язувати між собою різні цивілізації. Це відбувалося не тільки завдяки торгівлі, яка сприяла розвитку товарно-грошових відносин, а й через розповсюдження технологій, що змінювали світ. Наприклад, саме Великим Шовковим шляхом з Китаю до Європи прийшли способи виробництва паперу, пороху, шовку та порцеляни.

У свою чергу, східний світ завдяки караванам перейняв від західного багато зернових та овочевих культур, таких як квасоля, кунжут, цибуля, виноград, а також деяких сільськогосподарських тварин, зокрема, овець. Розповсюджувалися караванними маршрутами й духовні надбання людства, тобто ідеї та релігії — наприклад, з Індії до Китаю разом з мандрівниками потрапив буддизм. Традиційні каравани існують і сьогодні — наприклад, сіль у Сахарі досі перевозять на верблюдах караванники-туареги. Та й взагалі, попри наявність автомобілів і мобільних телефонів, караван у віддалених пустельних регіонах вважається найнадійнішим способом дістатися до потрібного місця.

Щодо караванів у сучасному розумінні, тобто колон наземних чи морських транспортних засобів, то їхнє значення не менш важливе, ніж у давнину — таким чином доставляються життєво необхідні вантажі, а самі перевезення стають більш ефективними та безпечними.

Джерело

23 вересня - Міжнародний день жестових мов

 

Що це за день?

Зазвичай здатність чути звуки, зокрема й людську мову, сприймається нами як належне, і саме завдяки слуху люди вчаться говорити ще в ранньому дитинстві. Проте поруч завжди є ті, хто позбавлений цієї можливості з різних причин, тому спілкуватися звичайним чином для людей з порушеннями слуху або голосових зв’язок буває проблематично або взагалі неможливо. Найкращим рішенням в такому випадку є вивчення та використання жестової мови — це надає можливість людям з вадами слуху або голосових зв’язок адаптуватися в суспільстві та жити повноцінним життям. Великого значення цьому способу спілкування надає ООН — вона встановила Міжнародний день жестових мов (International Day of Sign Languages), який світ щороку відзначає 23 вересня.

Як виникла ідея відзначати Міжнародний день жестових мов?

Використання жестів для спілкування настільки давнє явище, як і звичайна мова. Припускають, що таким способом подавали один одному знаки мисливці на відкритих рівнинах — це водночас зберігало тишу та координувало процес. Складну систему жестів мали індіанські племена, адже кожне з них говорило на своєму наріччі. Щоб налагодити комунікацію з сусідами, стандартизована і зрозуміла для всіх мова знаків була незамінною. Пізніше вона згодилася для контактів з європейцями — так розмовляли між собою аборігени та члени експедиції Христофора Колумба.

Перші згадки про використання жестової мови людьми, які мають вади слуху або мовлення, прийшли з Давньої Греції. Трактат Платона «Кратил», написаний в V столітті до нашої ери, свідчить про те, що в ті часи люди з подібними обмеженнями вже користувалися жестами замість слів. Згодом Арістотель висловив думку, що глухих неможливо чомусь навчити саме тому, що вони не чують мови.

Помилка Арістотеля

На жаль, ця теорія прижилася, і до глухих ставилися як до неповноцінних людей — їм відмовляли у праві власності та забороняли одружуватися, бо думали, що глухота передається дітям. Чимось таким, чого слід соромитися, стала й мова жестів, тому глухі люди були позбавлені можливості відкритого спілкування.

Деякі сміливці все ж намагалися спростувати теорію про нездатність глухих вчитися. Серед таких був єпископ Йоркський Джон Беверлі, який у 685 році навчив розмовляти глухого хлопчика. Пізніше єпископа навіть канонізували за це «диво», а люди продовжували думати, що єдиний спосіб подолати глухоту — це навчитися розмовляти, як усі здорові люди.

Система Джироламо Кардано

В XVI столітті власну жестову мову розробив італійський лікар і математик Джироламо Кардано — він намагався співставити значення окремих слів з жестами. Його система не стала поширеною, проте сам винахідник вдало застосував її для навчання свого глухого сина.

Перша книга з мови жестів

Але найбільше досягнення в ранній історії жестової мови належить іспанському монаху — Хуану Пабло де Бонету. В 1620 році він опублікував першу книгу з мови жестів, яка містила алфавіт із зображенням рухів пальців та кистей рук, що означали певні звуки. Дякуючи цій книзі, жестову мову вперше було визнано гідною формою спілкування.

Школи для людей з вадами слуху

1760 року паризький священник Шарль Мішель де л’Епе відкрив безкоштовну школу мови жестів, яка отримала назву Королівського інституту глухонімих. Заклад став дуже популярним серед французів з вадами слуху, зацікавилися ним і за кордоном — імператори Австрії та Росії відправили до інституту вчителів, аби вони перейняли новий метод. Відтоді де л’Епе вважають одним із засновників сурдопедагогіки.

У Великобританії популяризував жестову мову Томас Брейдвуд — він заснував Академію для глухонімих, де навчав унікальному дворучному методу знаків. Цей метод досі лежить в основі жестової мови, яку використовують сучасні британці.

Перша державна школа для глухих з’явилася в 1817 році в США, в місті Хартфорд. Її засновниками були священник Томас Галлоде та вчитель Лоран Клерк, який і сам був глухим. Разом вони створили систему знаків, що згодом стала офіційною американською жестовою мовою. До 1863 року в США було вже 22 подібні школи, згодом відкрився перший коледж та Колумбійський інститут для глухих.

Послідовники Арістотеля

На жаль, багато викладачів того часу були противниками мови жестів і намагалися будь-що навчити глухих читати по губах і вимовляти слова. В 1880 році на Міланській конференції вчителів, що працювали з глухими учнями, було вирішено, що жестові мови слід заборонити в усіх навчальних закладах. Глухим дітям в школах почали навіть зв’язувати руки, щоб змусити їх говорити так, як більшість людей, а кількість глухих вчителів у таких класах скоротилася з 40% до 15%.

Відродження мови жестів

Відродження мови жестів відбулося завдяки Вільяму Стоукі, викладачу та лінгвісту, який довів, що цей спосіб спілкування має всі ознаки повноцінної мови — від синтаксису до граматики. В 1960 році він опублікував свою монографію і склав перший словник жестової мови. Відтоді ставлення до методів освіти людей з вадами слуху або мовлення змінилося, а мову жестів визнали найкращим засобом для їхнього навчання та спілкування.

Постійні перепони, з якими зустрічалися люди з вадами слуху на шляху до повноцінної участі в суспільному житті, призвели до створення Всесвітньої федерації глухих (ВФГ). Її було засновано 23 вересня 1951 року 25-ма національними асоціаціями. В 1958 році ЮНЕСКО надала ВФГ консультативний статус, також вперше відзначався Міжнародний день глухих. В подальші роки федерація сприяла розробці нормативних документів щодо забезпечення рівних можливостей для людей з особливими потребами, зокрема, Конвенції ООН про права інвалідів. Міжнародний день жестових мов було встановлено Генасамблеєю ООН в 2017 році, а датою для нього обрано день заснування ВФГ — 23 вересня. 

Міжнародний день жестових мов в історії

1951 23 вересня

З метою захисту громадянських прав людей, які не чують, та для збереження й розвитку мов жестів у Римі було засновано Всесвітню федерацію глухих.

1958 вересень

Вперше було відзначено Міжнародний день глухих, який пізніше розширився до Міжнародного тижня глухих. Ця подія покликана інформувати суспільство про труднощі, які мають люди з порушеннями слуху в повсякденному житті.

2017 19 грудня

23 вересня визнано резолюцією Генасамблеї ООН Міжнародним днем жестових мов. В документі зазначено, що якісна освіта на жестових мовах життєво важлива для людей з особливими потребами, а самі ці мови є частиною мовного й культурного різноманіття, тому їх неодмінно треба зберегти.

2018 23 вересня

Світ вперше відзначав Міжнародний день жестових мов.

2020

Всесвітньою федерацією глухих оголошено конкурс «Global Leaders Challenge» — щоб сприяти партнерству лідерів різного рівня з асоціаціями людей, які не чують, в питанні використання жестових мов.

Часті Питання та відповіді про Міжнародний день жестових мов

Скільки мов жестів використовують у світі?

Зараз налічується близько трьох сотень жестових мов, адже, як і звичайні, вони різні в залежності від країни. Навіть в тих державах, які мають спільну мову, жестові системи різняться — наприклад, у США та Великобританії. Відмінності можна знайти і в регіональних варіантах таких мов, так само, як діалекти та акценти в звичайних мовах.

Чи можуть люди, які втратили змогу розмовляти внаслідок інсульту, спілкуватися мовою жестів?

Пошкодження мозку так само впливає на здатність говорити жестовою мовою, як і на звичайну мовну функцію. Тому люди після мозкового крововиливу або черепно-мозкової травми можуть показувати знаки, але не в змозі розташувати їх у правильному порядку.

Скільки людей на планеті користуються жестовими мовами?

В світі проживає приблизно 466 мільйонів глухих людей, з них поки що лише 72 мільйони використовують для спілкування жестові мови. Завдяки цьому вони можуть вчитися, працювати та отримувати доступ до різних послуг нарівні з іншими.

Чи існує жестова мова міжнародного використання, зрозуміла для всіх людей з різних країн?

Така мова існує — це спрощена форма жестових мов. Вона виникла природним шляхом, а вперше потребу в універсальній жестовій мові відчули спортсмени на Міжнародних іграх глухих у 1924 році. Було обрано знаки, найбільш схожі в усіх мовах, і на їхній базі створено міжнародну мову жестів.

Чи мають власну організацію українці, які не чують?

Так, в нашій країні з 1930-х років діє Українське товариство глухих. Наразі це товариство є одним з членів Всесвітньої федерації глухих та об’єднує майже 40 тисяч людей з вадами слуху в Україні.

Як відзначати Міжнародний день жестових мов?

Це свято з’явилося зовсім нещодавно, тож традиції його проведення в усіх країнах є схожими. До 23 вересня зазвичай приурочуються семінари та конференції, присвячені використанню жестової мови, а також вирішенню проблем із титрами, сурдоперекладом та супроводом звукових повідомлень текстовими.

Варто в цей день приділити увагу і користувачам жестових мов — зазвичай вони є серед наших сусідів чи знайомих. Люди з вадами слуху або мовлення в українському суспільстві часто потерпають від нетактовності чи прямих образ, тому для них надзвичайно важливо відчувати підтримку і доброзичливе ставлення. Для цього може бути достатньо приязної посмішки, а може знадобитися й матеріальна допомога — кожен випадок є індивідуальним.

А ще доречно вивчити кілька найпростіших жестів і привітатися зі знайомим, який не чує, зрозумілою йому мовою попросити про щось або подякувати. Безумовно, людина буде приємно здивована, крім того, вивчення жестових мов корисне й для тих, хто не має проблем зі слухом — це чудово розвиває мислення.

Чому важливий цей день?

Звісно, найважливіша причина — це незамінність мови жестів у спілкуванні людей з вадами слуху або мовлення. Для них це рідна мова, яка забезпечує доступ до інформації та дозволяє брати участь в житті громади. Складно налагодити вербальне спілкування і деяким дітям з аутичними розладами, а ось мова жестів часто стає більш прийнятною.

Привертає увагу ця подія й до труднощів, з якими зустрічаються люди у використанні жестових мов. Наприклад, в Україні недостатньо фахових сурдоперекладачів — немає навіть вищого навчального закладу для навчання за цією спеціальністю, доступні лише курси.

В Міжнародний день жестових мов ми отримуємо більше інформації про них як про цікавий феномен.

Для багатьох є несподіванкою той факт, що жестова мова не менш виразна, ніж звичайна, адже в ній використовуються не лише руки, а й міміка. Наприклад, рухаючи бровами, можна визначати тип речень — стверджувальних чи запитальних.

Ще жестова мова підвищує увагу, бо на відміну від звичайної бесіди, при її використанні треба весь час стежити за руками та обличчям співрозмовника. Постійний зоровий контакт корисний для порозуміння — підсвідомо він сприймається людьми як щира зацікавленість та приязнь.

Використовують жестові мови й здорові люди — тоді, коли промовляти або чути слова фізично неможливо, наприклад, під водою, спілкуючись через скляну перегородку, на відстані або навіть на гучному концерті.

Джерело

21 вересня - День відповідального собаківництва

Щорічно в третю суботу вересня відзначається День відповідального собаківництва. Метою свята є нагадування всім власникам про відповідальність за тих, кого приручили.

Важливість Дня відповідального собаківництва

На жаль, ще зустрічаються люди, які вважають цуценят маленькими кумедними іграшками, яких згодом можна подарувати, віддати в притулок або залишити на вулиці. У деяких безвідповідальність проявляється в неправильному годуванні, безконтрольних паруваннях, відсутності вакцинацій та регулярних обробок від паразитів.

Щоб зменшити кількість таких випадків, в цей день кінологи, зооволонтери, працівники притулків для бездомних тварин, а також деякі спеціалісти ветеринарної медицини проводять роз’яснювальні бесіди, як треба годувати своїх собак та коли проводити щеплення, розповідають про користь і необхідність стерилізації самиць. Також вони знайомлять людей з новими законами, які стосуються жорстокого поводження з тваринами та використання домашніх вихованців в комерційних цілях.

Джерело

20 вересня - Всесвітній день рису

 

Що це за день?

Незамінний продукт для приготування плову, ризотто, супів, паельї, різних закусок, оцту, вина, десертів та ще безлічі страв і напоїв — це, звісно, рис. І якщо для європейців рис — це просто один з багатьох їстівних злаків, то для більш ніж половини населення світу, включно з усіма мешканцями Східної та Південно-Східної Азії, він є основним у харчуванні — в цих краях стравами з рису харчуються двічі або тричі на день. Не дивно, що споживання рису сформувало особливу культуру, а його виробництво має неабияке значення для економіки багатьох держав. Звісно, люди не змогли обійти своєю увагою цей поширений і водночас унікальний за властивостями продукт, тому заснували Всесвітній день рису (World Fried Rice Day), який щороку відзначається 20 вересня.

Як виникла ідея відзначати Всесвітній день рису?

Суперечки щодо походження рису серед археологів і ботаніків тривають давно, проте найпоширенішою є думка, що вирощувати цю культуру почали в центральних областях Китаю, вздовж берегів річки Янцзи. На користь цієї версії свідчать унікальні рисові зерна віком 7000 років, знайдені на цій території. З Китаю злак потрапив до Індії, Індонезії, Кореї і Японії, а пізніше про нього дізналися європейці і мешканці Північної та Південної Америки.

Зерно, що росте навіть у воді

Рис — це трав’яниста рослина, висотою до 1,2 метра, з порожнистим стеблом і вузьким листям та мичкуватою кореневою системою. Волоть, або суцвіття, складається з колосків, у яких визрівають зерна. Сорти рису дуже різняться щодо форми та ваги волоті, а також щодо продуктивності рослини. Рисові зерна бувають білого та бежевого кольорів і досягають в довжину до 1 сантиметра. В основному рис культивують в умовах тропічного та субтропічного клімату — ця рослина потребує дуже великого обсягу сонячного світла та вологи, тому рисові поля зазвичай розташовані у заплавних дельтах річок та на прибережних рівнинах.

Висаджують рис перед початком дощового сезону, найчастіше розсадним способом — саджанці розміром у кілька сантиметрів стійкіші до хвороб та бур’янів, ніж зерна. В більшості країн-виробників сівба відбувається вручну, тому це досить важка робота — селяни ходять босоніж по полю, вкритому рідким мулом, і певним чином розкидають саджанці. Збирають врожай так само, як і тисячі років тому — за допомогою серпа. Зрізані стебла обмолочують, зерна просушують та продають для подальшої обробки. Лише в розвинутих країнах, зокрема, в Японії, процес вирощування та збору цієї культури майже повністю механізовано.

Легенди Китаю про рис

Китайці мають багато легенд про рис. За однією з них, цей злак з’явився після великої повені, яка знищила всі посіви. Саме тоді в поселення прийшла собака, до хвоста якої був прив’язаний рисовий колосок. Люди почали сіяти зерно, що могло рости навіть у воді, і врятувалися від голодної смерті.

Інша легенда розповідає, що рис подарував китайцям Жовтий імператор, також відомий як «Батько зерна».

Подорож рису до Європи

Люди неазійського походження досить довго нічого не знали про рис. Цю культуру не вирощували в Давньому Єгипті, немає згадок про неї і в Біблії. Лише в IV столітті до нашої ери з’явилася перша згадка про рис, яка належить Александру Македонському. До речі, батьківщиною цього злаку він називав не Китай, а Індію. Загалом в античній культурі місця для рису не було — греки та римляни віддавали перевагу іншим зерновим. Лише завдяки арабським завойовникам у VIII столітті рис потрапив до Іспанії, звідти — до Італії та Франції і таким чином поширився серед народів Європи та решти світу.

Першими вирощувати рис в європейських умовах спробували італійці, хоч і не були достатньо обізнані з технологією. На відміну від китайських селян, що запускали на рисові поля рибу, яка поїдала личинки комах та паростки бур’янів, середньовічні європейці просто затоплювали ділянки землі і висівали рис. В результаті там масово плодилися комарі, особливо малярійні, та й врожаї були дуже низькими. З культивуванням не склалося, тому рис, імпортований з Азії, став предметом розкоші нарівні з китайським шовком та спеціями.

У XVIII столітті морські торговельні компанії почали доставляти рис з європейських колоній. Популярність страв з цього злаку зростала — після колонізації Індії каррі з рисом припало до смаку британцям, а до Нідерландів з індонезійських плантацій прийшла традиція «рийстафелю» — «рисового столу», тобто цілого комплексу індонезійських страв, об’єднаних великою порцією рису.

Смажений рис

Хоч з рису готують безліч наїдків, саме смажений рис став приводом для встановлення Всесвітнього дня рису. Смажений рис — це страва з вареного рису, який обсмажують на пательні разом з іншими складовими — будь-яким м’ясом, морепродуктами, яйцями та овочами. Смажений рис є національною стравою Індонезії та Малайзії, а також він дуже популярний у всій Східній та Південно-Східній Азії. Страва має безліч варіацій на будь-який смак та півтори тисячі років історії — перші згадки про неї датуються VI століттям. Вважається, що смажений рис вигадали китайці як спосіб повторного використання залишків вареного рису.

Тож саме цю оригінальну страву обрала для проведення «кулінарного марафону» компанія Benihana, провідний американський оператор ресторанів теппаньякі та суші в японському стилі. 20 вересня 2018 року в двох великих ресторанах мережі було розпочато благодійну акцію — кухарі безперервно готували протягом 42 годин, а в результаті 576 порцій смаженого рису безкоштовно отримали люди з низьким рівнем доходів у Чикаго і 560 порцій — у Нью-Йорку. Це кулінарне досягнення було занесено до Книги рекордів Гіннеса, а 20 вересня відтоді відзначається як Всесвітній день рису.

А у лютому ще відзначають Всесвітній день зернобобових

Почитайте історію виникнення події та дізнайтеся з якими продуктами найкраще поєднувати зернобобові.

Всесвітній день рису в історії

1960

Створено Міжнародний науково-дослідний інститут рису зі штаб-квартирою у Філіппінах.

1964

В США відкрився перший ресторан Benihana. Зараз ця мережа налічує понад 70 закладів громадського харчування, більшу частину меню яких складають страви з рису.

1988

Винайдено перший сорт генетично модифікованого рису, який містив вітамін А.

2004

Цей рік був оголошений ООН Міжнародним роком рису — з метою підкреслити значення цієї культури як основного продукту харчування для половини населення світу.

2015

Кухарі з китайського міста Янчжоу встановили світовий рекорд, приготувавши найбільшу порцію смаженого рису з креветками, гребінцями, овочами, курятиною, шинкою та яйцями — страва важила 4 тони 192 кілограма.

2018

Мережею ресторанів Benihana було засновано Всесвітній день рису.

Часті Питання та відповіді про Всесвітній день рису

Які сорти рису найбільш популярні?

Серед 40 тисяч видів найбільш відомими є: рис «арборіо» — крохмалистий та придатний для ризото; «басматі» — довгозернистий і ароматний сорт, ідеальний для плову; «жасмін» — з горіховим смаком, вираженим ароматом, підходить для більшості страв; «валенсія» — круглий, схожий на маленькі перлини, добре всотує соуси та підходить для паельї.

Чи вирощують рис в Україні?

Так, культивувати рис на українській землі почали ще в 30-х роках минулого століття. До 2014 року вітчизняне виробництво, включаючи рисові агросистеми в Криму, забезпечувало 70% потреби українців у цьому продукті. На поточний момент, рис, вирощений на Херсонщині, Одещині та Миколаївщині, складає лише 33% від необхідного обсягу, а решту Україна імпортує з країн Азії.

Що являє собою популярний у здоровому харчуванні дикий рис?

Дикий рис, попри свою назву, не є рисом — це зерно іншої болотної рослини, далекої родички рису, яка росте в Китаї та в Північній Америці. Дикий рис не піддають механічній обробці і тому він зберігає більше вітамінів та клітковини.

Які країни є найбільшими в світі виробниками рису?

Рис вирощують понад 100 країн світу, а найбільшими експортерами рисового зерна є Китай, Індія, Індонезія, Бангладеш, В’єтнам і Таїланд.

В чому полягає різниця між білим та коричневим рисом?

Ці види рису можуть виготовлятися з одного сорту, а різняться вони ступенем обробки — якщо в коричневого рису видалено тільки зовнішню оболонку зерна, то для виробництва білого процес очищення продовжується, видаляються всі оболонки та зародок зерен, також вони певним чином шліфуються. Відповідно, коричневий рис має багатший склад і трохи калорійніший, ніж білий.

Як відзначати Всесвітній день рису?

Українці, як і більшість людей у світі, полюбляють рис, тому це справжня нагода зібрати всію родину за обідом чи вечерею, при цьому головною окрасою столу обов’язково має бути одна чи кілька страв з рису. Щоб надихнутися кулінарними ідеями, цікаві рецепти легко знайти на сторінках Інтернету.

За бажанням можна навіть спробувати втілити концепцію «рисового столу», адже рис прекрасно поєднується з різними продуктами і тому з ним можна приготувати все меню — від закуски до десерту. Якщо ж на кухонний клопіт бракує часу, не біда — маємо гарний привід відвідати хороший ресторан, бажано східної чи азійської кухні. Там завжди є можливість замовити оригінальні рисові страви та водночас здивувати й порадувати свої смакові рецептори.

У Всесвітній день рису доречно поділитися інформацією про це свято з друзями та знайомими, а також у соціальних мережах. Веселою та смачною обіцяє бути й тематична вечірка на честь рису — приміром, можна разом зі всією компанією приготувати велику пательню зі смаженим рисом або запропонувати кожному гостю принести з собою улюблену страву, а потім насолодитися різноманітними смаками цього універсального продукту.

Чому ми любимо цей день?

Це свято — приємна подія для багатьох людей, які полюбляють страви з рису. Рис дуже просто готувати, коштує він порівняно недорого, при цьому має високі поживні якості. Перелік способів приготування теж чималий — рис варять, готують на пару, запікають, смажать і в результаті отримують різні смакові відчуття.

Крім того, рис легко засвоюється, є чудовим джерелом енергії, адже на 77% складається з вуглеводів. Також рис багатий на вітаміни групи В, вітамін Е та калій, а коричневий рис та рис басматі мають низький глікемічний індекс і не сприяють збільшенню ваги чи розвитку цукрового діабету. До того ж алергія на рис — доволі рідкісне явище, тому цей злак є альтернативою для тих, хто має алергію на пшеничний білок глютен.

Дехто вважає рис продуктом з нудним та неяскравим смаком, але кухарі всього світу добре знають, що він прекрасно відтінює інші смаки та аромати — від простого насіння кунжуту до вишуканих інгредієнтів страв високої кухні. А в поєднанні з інтенсивно солоними та гострими азійськими продуктами рис виступає як нейтралізатор, забираючи на себе надлишок солі та гостроти і таким чином гармонізує загальний смак страви.

Головна ж заслуга рису полягає в тому, що він забезпечує достатньою кількістю харчів населення багатьох країн, особливо незаможних. Для них, без перебільшення, наявність рису означає саму можливість життя, адже в Азії на рис припадає 70% від щоденної кількості калорій, спожитих людьми.

Джерело

Я боюсь обстрілів, навіть коли немає повітряної тривоги. Що з цим робити

19 вересня - День народження смайла

 

Що це за день?

День народження смайла (усмішки) святкують кожен рік 19 вересня. Піктограма складається з цифр, букв і розділових знаків. Все вкупі означає вираження емоцій. Смайлики зазвичай доповнюють історію спілкування в мережі інтернет. Завдяки їм можна передати радість, співчуття, здивованість та інші жести для більш цікавої розмови.

День народження смайла в історії

Історія виникнення значка почалась ще в 1963 році в США. Відомий художник Харві Белл намалював бадьоре усміхнене обличчя, яке стало візитною карткою страхової компанії. Пізніше, в 1982 році, Скотт Фалман створив перший смайл в мережі інтернет. Він запропонував колегам ідею використовувати в листах конкретну послідовність знаків. Ці символи нагадували людське обличчя, що посміхається.

Сьогодні різноманіття смайлів дозволяє не лише показувати свої емоції, але й зображати знаки зодіаку, об’ємні цифри та букви, квіти тощо.

Джерело

18 вересня - Всесвітній день бамбуку

Кожного року 18 вересня в світі відзначають Всесвітній день бамбуку (World Bamboo Day). Вперше його почали святкувати в Таїланді у 2009 році. 1

Мета Всесвітнього дня бамбуку

Основною метою ініціаторів започаткування цього дня є привернення уваги людства до такої цінної рослини, як бамбук. Вони прагнуть донести, що розкриття його повного потенціалу стане великим внеском у справу захисту навколишнього середовища, а збільшення плантацій бамбуку допоможе розвитку нових галузей промисловості.

Цікаві факти

• Бамбук належить до сімейства злакових.
• Межа міцності цієї рослини більша, ніж у сталі.
• За добу бамбук виростає приблизно на 1 м.
• Рослина цвіте лише 1 раз на життя, але при цьому витрачає стільки енергії, що може загинути.
• Корпуси деяких комп’ютерів ASUS на 85% складаються з бамбукових волокон.

Використання бамбуку

Завдяки тому, що бамбук має антибактеріальні та гіпоалергенні властивості, він став дуже популярним в текстильній промисловості при виготовлені постільної білизни, ковдр і подушок. Поширюється його застосування в будівництві, виробництві меблів, музичних інструментів та паперу.

Джерело

17 вересня - Міжнародний день кантрі-музики

17 вересня в світі святкують День кантрі-музики. Цей стиль починає свою історію з 1920-х років. Завдяки мігрантам з Європи, що потрапили до Америки, весь світ почув життєві пісні в поєднанні з простими музичними інструментами, такими як гітара, гармоніка, банджо та скрипка.

Історія розвитку музики в стилі кантрі

Тексти пісень розкривають звичайні людські проблеми – кохання, діти, фінанси, розваги, праця тощо. Музика подібна до стилю рок-н-рол чи до ритму вальсу. Іноді також нагадує ліричну баладу.

Засновником кантрі вважають американського співака Генка Вільямса, який народився в 1923 році, 17 вересня. Його прозвали «королем кантрі-музики». Вільямса вважають одним із найвпливовіших та найкращих виконавців цього стилю. За своє коротке життя (помер в 29 років) він випустив 35 платівок та став прикладом для інших музикантів.

Як провести цей день?

Сьогодні тисячі людей збираються разом, щоб відсвяткувати одне з найпопулярніших музичних свят. Підбираючи відповідний стиль, справжні прихильники кантрі одягають джинсовий одяг в поєднанні з клітчастою сорочкою. Ковбойські чоботи та капелюх – головні аксесуари, що підкреслюють завершений образ.

Джерело

16 вересня - Міжнародний день охорони озонового шару

 

Що це за день?

16 вересня світова спільнота відзначає Міжнародний день охорони озонового шару (International Day for the Preservation of the Ozone Layer). Ця дата має за мету привернути увагу населення Землі до проблеми руйнування озонового шару та запропонувати способи її розв’язання. Відомо, що озоновий шар, що захищає атмосферу Землі від згубного впливу сонячного випромінювання, руйнується внаслідок антропогенних дій.

Як виникла ідея відзначати Міжнародний день охорони озонового шару?

Вперше про озон заговорили наприкінці 18 століття, а саме в 1785 році, коли він був відкритий видатним голландським вченим Ван Марумом. Однак він вважав його не новою речовиною, а особливою “електричною матерією”. Термін “озон” вперше запропонував німецький хімік Шонбейн в 1840 році. Безпосередньо озоновий шар в 1913 році відкрили французькі фізики Шабрі та Буісон.

Пізніше вчені виявили, що озоновий шар руйнується під впливом різних хімічних речовин. В 1985 році в австрійській столиці Відні на основі досліджень фізиків було прийнято конвенцію, у якій йшлося про охорону озонового шару від руйнівного впливу. Документ було підписано представниками 22 країн. Згодом, а саме восени 1987 року на конференції в Монреалі було складено протокол, в якому було зазначений перелік всіх речовини, що негативно впливають на озоновий шар. Однак в силу цей документ вступив лише через два роки.

Міжнародний день озонового шару має на меті привернути увагу суспільства на проблеми, пов’язані з його руйнуванням. Цікаво, що людство все ще може захистити озоновий шар від руйнування, припинивши виробляти та використовувати певні речовини, що мають руйнівну дію на озон. Вчені запевняють: якщо всі країни-підписанти конвенції, будуть ретельно дотримуватися всіх пунктів договору, то до 2050 року озоновий шар повністю відновиться.

У червні народився французький фізик Шарль Фабрі

Дізнайтесь завдяки якому інструменту Фабрі також став одним із відкривачів озонового шару в стратосфері.

Міжнародний день охорони озонового шару в Україні

Україна також брала участь у підписанні Віденської конвенції в 1985 році, яку було ратифіковано наступного року, в 1988 році при­єдналася до Монреальського протоколу.

Озоновий шар

Озоновий шар – це захисна плівка з газоподібної речовини, що створює бар’єр між нашою планетою та космічним простором, яка заходиться в стратосфері на висоті від 15 до 50 км. Його завдання – оберігати Землю від нищівного впливу сонячного випромінювання та зберігати все живе на планеті.Озон – це газ, що володіє високими дезінфікуючими та окислювальними властивостями. Він згубно діє на патогенні мікроорганізми (бактерії, грибки, віруси тощо), навіть здатен вбивати бактерії, що відрізняються високою стійкістю до хлору.

Озон часто використовують у побуті, ним знезаражують повітря, воду, продукти. Сьогодні очищення води в Сполучених Штатах та країнах Західної Європи майже в повному обсязі відбувається з використання озонового газу.

За допомогою озонування здійснюється очищення каналізаційних вод від продуктів нафтопереробки, отруйних речовин (ціаніди, феноли, сульфіди тощо).

Що таке озонові діри?

В результаті ретельних багаторічних досліджень цього газу, вчені виділяють декілька його видів:

Тропосферний – знаходиться найближче до нашої планети. Володіє токсичною та подразнювальною дією. Під його впливом утворюються канцерогени та мутації в людському організмі. Основні джерела тропосферного озону – викиди промислових підприємств, теплових електростанцій, хімічні розчинники, бензинові пари тощо.

Зовнішній стратосферний утворюється в результаті взаємодії сонячних променів з атмосферним киснем на відстані від 15 до 50 км над Землею. Саме цей озоновий шар захищає нашу планету від проникнення ультрафіолетових променів. А діри, що в ньому утворюються, створюють загрозу для життя на нашій планеті.Озонові діри – це ділянки, в яких набагато менше озону, і через які в атмосферу проникає ультрафіолетове випромінювання, надзвичайно шкідливе для життя та здоров’я людини.

Перша озонова діра шириною понад 1000 кілометрів була виявлена над Антарктидою в 1985 році, а пізніше схожі діри, тільки значно менші за розмірами, почали виявляти в інших місцях.

Відновлення озонового шару

Проблема знищення озонової захисної плівки над землею має глобальний, планетарний характер. Тому відразу після виявлення першої озонової діри, делегація вчених з різних куточків світу зібралася у Відні для прийняття та підписання угоди про захист та збереження озонового шару. Цей договір відомий під назвою Віденська конвенція. Пізніше її доповнив ретельно складений протокол, до якого внесли перелік речовин, що згубно впливають на озоновий шар.

Речовини, що руйнують озоновий шар, також є потужними парниковими газами. Міжнародна угода 1987 року, відома як Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, призвела до успішної глобальної міжнародної політики щодо зниження рівня озоноруйнівних речовин.

Монреальський протокол забезпечив подвійну вигоду: припинення руйнування озонового шару та уповільнення зростання парникових газів.

Міжнародний день охорони озонового шару в історії

1785

Озон був відкритий видатним голландським вченим ван Марумом.

1985

Була виявлена перша озонова діра шириною понад 1000 кілометрів над Антарктидою.

1985

У Відні – на основі досліджень фізиків було прийнято конвенцію, у якій йшлося про охорону озонового шару від руйнівного впливу.

1985

Україна підписала, а наступного року рати­фікувала Віденську конвенцію.

1987 восени

На конференції у Монреалі було складено протокол, в якому було складено перелік всіх речовини, що негативно впливають на озоновий шар.

1988

Україна при­єдналася до Монреальського протоколу.

1994

Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй запровадила Міжнародний день охорони озонового шару.

Як відзначати Міжнародний день охорони озонового шару?

Щорічно 16 вересня відбуваються симпозіуми, семінари та конференції, присвячені питанням збереження озонового шару. Вчені-фізики з різних країн виступають з доповідями про речовини, що згубно діють на стан озонового шару.

Також проводяться різноманітні освітні заходи, які допомагають краще зрозуміти значення озонового шару для кожного мешканця нашої планети. Подібні заходи проводяться як для дорослих, так і для дітей.

Джерело

13 вересня - День позитивного мислення

13 вересня відзначається День позитивного мислення або Positive Thinking Day, ініціатором запровадження якого став американський підприємець в 2003 році.

Що таке позитивне мислення?

Позитивним мисленням не можна назвати відчуття, яке з’являється у людини в періоди перемог, гарних новин чи приємних подій. В таких ситуаціях бути оптимістом достатньо легко. Позитивне мислення має прямий зв’язок зі здатністю підтримувати в собі надію та зацікавленість незважаючи на події, позитивні чи негативні.

Мета дня позитивного мислення Positive Thinking Day – гарна нагода відштовхнути від себе негативні думки.

Стреси та труднощі у повсякденному житті іноді наповнюють мислення песимізмом. Це неофіційне свято пропагує ідею про те, що негативні думки приносять більше шкоди, ніж користі, вони виснажують, відбирають енергію.

Як позитивно провести цей день?

Якщо ви не знаєте, як провести цей день, почніть з початку. Прокидайтеся з позитивом, задавайте тон майбутньому дню зранку, спілкуйтеся з позитивними людьми, читайте радісні новини та книги, частіше посміхайтесь, демонструйте вдячність за прості речі та будьте добріші до інших.

Джерело

12 вересня - Всесвітній день дельфінів

 

Всесвітній день дельфінів (World Dolphin Day) відзначається щорічно 12 вересня – цей день є глобальною ініціативою, спрямованою на підвищення обізнаності про збереження дельфінів та проблеми, з якими вони стикаються. Цей день нагадує про красу, розум і значення цих морських ссавців, а також про нагальну потребу захистити їх від різних антропогенних загроз, таких як руйнування середовища існування, забруднення, полювання та рибальство.

Походження Всесвітнього дня дельфінів

Вперше Всесвітній день дельфіна відзначався 12 вересня 2022 року, в річницю найбільшого масового вбивства китоподібних в історії людства. 12 вересня 2021 року на Фарерських островах було вбито 1 428 дельфінів під час традиційного полювання, відомого як «гріндадрап» або «гринд». Ця жорстока подія шокувала міжнародну спільноту і стала поштовхом до створення Всесвітнього дня дельфінів, щоб підвищити глобальну обізнаність про негуманне поводження з дельфінами та необхідність посилення їхнього захисту. 

Цей захід підтримали такі організації, як Marine Connection, Sea Shepherd Global і Stop the Grind Coalition, які спільно працюють над тим, щоб покласти край полюванню на дельфінів і китів не лише на Фарерських островах, а й по всьому світу. 

Чому дельфіни потребують захисту

Дельфіни стикаються з безліччю загроз, які ставлять їхні популяції під загрозу. Ці розумні істоти часто потрапляють у рибальські снасті, їх вбивають заради їжі або відловлюють заради розваги. Крім того, їхнє природне середовище існування руйнується через забруднення, зміну клімату та діяльність людини, що завдає ще більшої шкоди їхнім популяціям. Гріндадрап на Фарерських островах є одним з найбільш екстремальних прикладів цих небезпек, де полювання на дельфінів і китів у великій кількості є частиною культурної традиції.

Загрози для дельфінівПрилов у рибальських сітках – дельфіни часто ненавмисно потрапляють у рибальські сітки, що призводить до травм або загибелі.

Забруднення – океани, забруднені пластиковими відходами, розливами нафти та іншими забруднювачами, негативно впливають на здоров’я дельфінів.

Неволя заради розваги – багато дельфінів виловлюють і розводять у неволі для морських парків і акваріумів, де вони змушені виступати для розваги людей.

Важливість Всесвітнього дня дельфінів

Всесвітній день дельфінів – це нагода для інформування громадськості про нагальну потребу захисту дельфінів та їхніх середовищ існування. Він має на меті надихнути глобальні зусилля з охорони морського середовища, відповідального туризму та більш суворих правил для захисту популяцій дельфінів.

Дельфіни відіграють вирішальну роль у підтримці здоров’я морських екосистем. Вони є високоінтелектуальними і соціальними тваринами, вони сприяють балансу свого середовища, а їхня присутність є індикатором здоров’я океану. Всесвітній день дельфінів також підкреслює важливість відповідального туризму для спостереження за дельфінами, заохочуючи людей цінувати дельфінів у їхньому природному середовищі існування, не завдаючи їм шкоди.

Як відзначити Всесвітній день дельфінів

Існує багато способів долучитися до святкування Всесвітнього дня дельфінів та підтримати справу збереження дельфінів:Навчайте себе та інших. Дізнайтеся більше про загрози, з якими стикаються дельфіни, і поділіться цими знаннями з іншими. Розуміння важливості дельфінів у морських екосистемах може допомогти надихнути інших до дій.

Підтримайте зусилля по збереженню морської флори та фауни. Пожертвуйте кошти або станьте волонтером в організаціях, які займаються збереженням морських екосистем і захистом дельфінів.

Популяризуйте відповідальний туризм. Якщо ви зацікавлені в тому, щоб побачити дельфінів у дикій природі, обов’язково підтримайте відповідальні та етичні тури для спостереження за дельфінами, які ставлять на перше місце благополуччя дельфінів.

Виступайте за посилення захисту. Використовуйте свій голос, щоб закликати до посилення правил і політики захисту дельфінів від таких загроз, як вилов, полювання та знищення середовища існування. Підписання петицій, листи до законодавців або участь в екологічних кампаніях можуть мати значний вплив.

Чому ми святкуємо День дельфінів

Дельфіни – не лише чарівні морські ссавці, але й відіграють важливу роль у збереженні здоров’я океану. Ці соціальні істоти відомі своїм інтелектом, комунікативними навичками та складною поведінкою. Вони живуть у зграях, утворюючи міцні сімейні зв’язки, і демонструють такі риси поведінки, як спільне полювання та допомога пораненим членам косяка.

Відзначаючи Всесвітній день дельфінів, ми не лише визнаємо важливість дельфінів у нашому світі, але й наголошуємо на необхідності захищати їх від шкоди. Цей день нагадує нам, що боротьба за збереження дельфінів триває, і що ми несемо відповідальність за їх виживання для майбутніх поколінь.

Всесвітній день дельфінів – це нагадування про необхідність захисту одного з найрозумніших і найулюбленіших створінь океану.

Джерело